03 червня 2013

Інтерв’ю з дизайнером АртКлубу. Марія.

Вітання наші любі!

Ми вирішили продовжити вас знайомити з нашими дизайнерами трошки поближче, тому ми продовжуємо рубрику інтерв’ю з дизайнером. Сьогодні ми говоримо з нашим неординарним дизайнером Марією, або, як звуть її родичі і близькі, Марусею. Ось трошки біографічних даних, з перших вуст.


Народилась я погожого осіннього дня у Львові, в Медiнституті, що на вулиці Пекарській. Від народження проявляла творчі й оригінальні здібності. Батьки завше подивляли мій спокій в підході до всіх справ. Їм здавалось, що я пофігістка, але це не зовсім так. У мене дуже тонка натура, і я дуже добре відчуваю настрої людей, але змалечку у мене було стільки неординарних ідей, що нераз мої дитячі забави не були дуже наївними. Дуже часто мої ідеї сприймались дорослими як збиточні.  Хіба ж я винна, що не всі полюбляють спонтанну творчість?

Батьки старались мені дати все найкраще, і я ходила з шести років в музичну школу i закінчила музично-педагогічне училище (його вже більше не існує, нажаль). Вчителі також дивувались моїй такій наївній і спокійній натурі, бо вона йшла поруч з бажанням кожної дитини зробити щось з найменшими затратами із своєї сторони. Талант проявлявся у всьому, і вчителі хотіли, щоб я продовжила навчання в Львівській Консерваторії, та життя склалось так, що я виїхала в США. Вже в Нью Йорку я закінчила університет в сфері ІТ.

Іронічно, але я програмування не люблю. Ні, я його можу робити бо з логікою у мене все в порядку, проте мене тягне туди, де можна постійно спілкуватись з людьми. Якщо я можу комусь допомогти дізнатись щось нове, порадити, що зробити і показати як можна краще використати свої можливості і знання, то я там. Я почуваю себе як риба в воді в тій галузі, де можу навчати і просвітлювати, радше ніж писати програми і ні з ким не спілкуватись.

Зараз я живу з чоловіком, чотирма дітьми і мамою в містечку поза Нью Йорком. Мені не подобається місто. Я люблю травичку і город коло хати. У нас з чоловіком четверо прекрасних діточок. Ну хто може відмовитись від гри в волейбол з дітьми і чоловіком в неділю після обіду? Саме тому я люблю нашу хату і велике подвір’я.

З скрапбукінґом й іншими видами рукоділля познайомилась поближче десь два роки тому. Мені дуже сподобалось творити листівки. Я ще не вирішила, який стиль мені найбільше подобається, тому у мене можна знайти різнопланові роботи. Проте я знаю, що розмальовки - це моя пасія. Обожнюю розмальовувати різні штампи: цифрові, гумові тощо.

Окрім скрапбукінґу дуже люблю витворяти на кухні. Останні пів року я переглянула своє відношення до їжі, відмовилась від певних речей в харчуванні і перетворила свою кухню на кольорову палітру. У нас на столі завше присутня різнокольорова їжа. Ні, не та, що зафарбована штучними барвниками, але та, яку природа зафарбувала в чудові кольори.

Я дуже люблю творити і підходити до життя креативно. Навіть і не знаю, що ще вам розповісти.

А які запитання у вас є до нашого дизайнера? Запитуйте. 



2 коментарі:

  1. Марусю, дякую за дуже цікаве інтерв'ю!! Дуже приємно ще ближче познайомитись з такою обдарованою багатьма талантами і відкритим серцем людиною!
    А запитання в мене з кулінарної теми: як думаєш, чи можливо страшному м'ясоїду полюбити більше смак овочів і фруктів? Чи така залежність до певних смаків закладена генетично, чи все ж можна на неї повпливати на рівні психології чи ще якось.

    ВідповістиВидалити
  2. Думала, що треба буде відповідати окремою темою, але відповім тут.
    Ірцю, все можливо при нашому бажанні. Якщо у нас є бажання щось змінити, то можна навчити себе відчувати смаковими рецепторами будь-яку їжу. Я вважаю, що генетично закладена тільки певна кількість речей, але до тих речей аж ніяк не входить бажання споживати м’ясо і відмовлятись від овочів. Це всього навсього звичка вироблена роками за допомогою батьків і суспільства.
    Я глибоко переконана, що на рівні психології можна повпливати на багато чого. Все в нашій голові. Якщо скажімо ти хочеш схуднути і тобі це ніяк не вдається, то у тебе в голові стоїть блок на похудання. Ти не розумієш чому і для чого це похудіння. Так, ти може собі скажеш, що це для того аби стрункіша фігура була, але якщо в голові нема розуміння для чого ця струнка фігура саме тобі, той не буде результату. Ні, не тому, що так показують в телебаченні, бо всі про це говорять, бо нема гарного одягу великих розмірів... це все може бути частиною бажання чому хочеться худнути, але це аж ніяк не мусить бути ТВОЯ причина. Те саме і з овочами. Якщо у тебе в голові нема розуміння чому тобі треба їсти овочі, то не має значення, що про це говорить черговий дієтолог чи ще якийсь там пан в телєвізії... А смакові рецептори можна вдосконалювати і витончувати.
    Я м’ясо споживаю щодня, але такої кількості овочів чи салату я ніколи не їла в свому житті. Якщо б хтось сказав мені пів року тому, що я вісім місяців проживу без тортиків, кексиків чи просто хліба і цукру, я б не повірила. А я живу! Самопочуття на висоті!

    Так, що не бійся експериментувати з новими, ще незнанними для тебе овочами і фруктами. Раптом тобі сподобаєтся? ))))))

    ВідповістиВидалити